Підвищений інтерес у податкових органів може викликати реорганізація у формі приєднання, результатом якої є приєднання компанії до правонаступника, що знаходиться в іншому регіоні. Згідно пункту 1.7 статті 78 ПК України, передбачається проведення виїзної податкової перевірки (далі — ВПП) в разі реорганізації чи ліквідації організації-платника податків, незалежно від часу проведення та предмету попередньої перевірки. При цьому, стаття 102 ПК України обмежує період, до якого відноситься перевірка, терміном у 1095 днів.

Важливий момент:

Податковим законодавством не визначено, відносно якої саме компанії (попередника чи правонаступника) виконуватиметься ВПП. Відповідно, не рідкістю є випадки, виїзній податковій перевірці підлягає компанія, що знаходиться в процесі приєднання до іншої юридичної особи. В цьому випадку, ВПП буде проводити податкова інспекція за місцем реєстрації попередника.

Податкові органи має повну законну підставу проводити повторну перевірку навіть якщо по відношенню до вашої організації вже раніше було проведено виїзну перевірку. В разі ж, якщо в зазначений раніше (три роки) період перевірок не проводилося, рішення про реорганізацію може розглядатись податковим органом як спроба піти від податкових зобов’язань і приховування окремих обставин діяльності.

Коли саме податкова інспекція може призначити ВПП?

Юридична особа в разі прийняття рішення про реорганізацію, має у письмовій формі негайно сповістити про це орган державної реєстрації, що, в свою чергу, внесе до Єдиного державного реєстру необхідні відомості щодо перебування юридичної особи в процесі припинення. З цього часу і до завершення процедури приєднання, може бути призначено податкову перевірку організації, що приєднується.

Можливі наслідки виїзної податкової перевірки:

1) донарахування податків. Неофіційно вважається, що якість роботи податкової перевірки оцінюється саме за розміром донарахувань, а значить ризик виявлення порушень значно зростає.

2) субсидіарна відповідальність учасників та керівників організації. В разі донарахування податків і відсутності активів та коштів у організації для сплати недоїмки, податківці мають право подати на банкрутство, оскаржити угоди організації відносно виведення майна, а також повернути його до складу ліквідаційної маси. Посадових осіб організації, в цьому випадку, буде залучено до субсидіарної відповідальності, виходячи з чого, за борги організації відповідатимуть саме вони.

Є наступні основні механізми покриття недоїмок в разі відсутності необхідних активів чи коштів:

а) стягнення заборгованості з компанії-двійника, тобто тої, куди фактично було переведено співробітників боржника, що використовує той самий сайт, працює з тими ж партнерами та ін.

б) залучення, в рамках закону, до субсидіарної відповідальності реальних винуватців банкрутства, тобто тих осіб, що отримували вигоду від діяльності боржника.

3) кримінальна відповідальність посадових осіб. Навіть у разі погашення недоїмки, при великих та особливо великих розмірах за матеріалами справи може бути відкрито кримінальне провадження, згідно статті 212 КК України, що регулює відповідальність за ухилення від сплати податків.

Максимальне покарання за вказаною статтею — позбавлення волі на строк до п’яти, а в разі повторного ухилення від сплати податків, до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади.

Як можна мінімізувати ризик призначення ВПП?

Якщо вам гарантують, що при реорганізації компанії ви уникнете ВПП, знайте — це просто рекламний хід для залучення клієнтів. Повної гарантії тут бути не може і, ризик призначення ВПП завжди залишається.