Згідно зі статистичними даними, опублікованими Пенсійним фондом України, у році в Україні було звільнено 511 тисяч працівників, що вдвічі більше показника 2019 року. Державна служба зайнятості наголошує на тому, що на 1 січня 2021 року було зареєстровано 459 тисяч безробітних, що на 36% більше того ж показника минулого року. Звичайно, велика частина працівників була звільнена всупереч діючих норм українського законодавства.

Судова практика в Україні демонструє незнання законів та прав великою кількістю громадян. Незаконне звільнення з роботи – це переважно виграшний судовий процес, який дасть можливість повернутися до займаної посади та притягнути до юридичної відповідальності працедавця.

Види звільнень, які можна визнати незаконними

Види незаконних звільнень з роботи, які можна оскаржити в суді:

1. Звільнення через скорочення штатів. Таке формулювання означає, що, фактично, роботодавець має право на звільнення працівника, дотримавшись процедури, тобто повідомивши про факт скорочення за два місяці. Але тут виникає питання чи є на підприємстві працівники, стаж і досвід роботи яких менший, ніж у звільненого, скільки років до виходу на пенсію залишилося звільненій особі (якщо менше 3-х, то звільнення незаконне), чи пропонував роботодавець іншу посаду на підприємстві.

2. Звільнення через невідповідність займаній посаді, у зв’язку із станом здоров׳я. Таке звільнення можна оскаржити в суді, якщо працівник був прийнятий на роботу, маючи захворювання і йому не була запропонована інша робота на цьому ж підприємстві.

3. Звільнення через недостатню кваліфікацію працівника буде незаконним, якщо не проведена процедура перевірки його трудових якостей атестаційною комісією, створення та склад якої затверджено наказом підприємства. Також може оскаржити рішення про звільнення молодий спеціаліст або працівник віком від 15 до 28 років, якщо це їх перше місце роботи.

4. Звільнення через невиконання трудових обов’язків та застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення (догани, позбавлення премії тощо). Якщо на підприємстві неправильно оформлений наказ про винесення догани, немає офіційних підтверджень невиконання трудових обов’язків, працівник може оскаржити звільнення в суді.

5. Звільнення через прогул. Прогул – специфічна причина звільнення, адже відсутність на робочому місці треба, для початку, зафіксувати, як і те, що працівник, протягом трьох годин і більше, перебував за межами підприємства. Крім того, суд може прийняти до увагу заяву працівника про різке погіршення самопочуття тощо. Також не буде вважатися прогулом самовільне залишення робочого місця у зв’язку зі смертю близької людини.

6. Звільнення через відсутність на роботі більше чотирьох місяців через довготривале лікування. В цьому випадку оскарження рішення буде залежати від захворювання та статусу працівника (не можна такої причини звільнити вагітну, одиноку матір, інваліда).

7. Звільнення через появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння можна оскаржити в разі, якщо роботодавець не склав акт підтвердження стану працівника, за участю декількох свідків, не була отримана медична довідка та не взяті пояснення третіх осіб.

8. Звільнення після проходження випробувального терміну є незаконним, якщо працівник був прийнятий без трудового договору (при встановленні випробувального терміну трудовий договір не може бути усним, адже в ньому фіксується строк випробування), якщо було звільнено неповнолітнього, молодого спеціаліста, вагітну, матір з дитиною до 3 років, одиноку матір, інваліда, внутрішньо переміщену особу, звільненого в запас після проходження строкової служби, адже для цих категорій працівників випробувальний термін встановлюватися не може.

9. Звільнення працівника, який виконує виховні функції, за вчинення аморального проступку. Справа в тому, що поняття «аморальний проступок» Кодексом законів про працю ніяк не тлумачиться, тому звільнення за аморальний проступок можна оскаржити в судовому порядку.

Процедура поновлення на роботі та стягнення заробітної плати

Моментом звільнення вважається день отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення (звільнити працівника «заднім числом» права не мають).

Процедура поновлення на роботі складається з наступних етапів:

  • після звільнення, яке працівник вважає незаконним, йому необхідно звернутися з письмовою заявою про вимогу поновлення на роботі до працедавця;
  • в разі відмови, працівнику треба звертатися до державної інспекції з питань праці та ініціювати перевірку щодо факту порушення трудових прав;
  • якщо отримано припис інспектора державної інспекції з питань праці про відновлення на роботі, але роботодавець відмовляється його виконувати, необхідно звернутися із позовом до суду (зробити це треба протягом одного місяця після звільнення);
  • суд, задовольнивши позов працівника, приймає наступні рішення:
    - скасування наказу про звільнення;
    - поновлення працівника на роботі;
    - стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (для розрахунку береться до уваги заробітна плата за останні два місяці);
    - стягнення моральної школи на користь працівника;
    - стягнення з роботодавця витрати на судовий збір;
    - рішення про термін виконання рішення.