Як агрохолдинги наживаються на власниках паїв

Вихідна ситуація та практичний контекст

Агрохолдинг – організація, яка складається з кількох юридичних осіб, займається виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції. Агрохолдинги , за своєю структурою, являються об׳єднанням основної (материнської) компанії та дочірніх підприємств. Як правило, керуюча материнська компанія займається організацією виробництва сільськогосподарської продукції, а дочірні підприємства виконують функції зберігання, реалізації, переробки тощо (елеватори, логістика, харчові комбінати і т.д.).

Агрохолдинг, згідно до чинного законодавства, виключно акціонерне товариство, спрямоване на отримання прибутків, завдяки налагодженій системі виробництва та збуту готової продукції. Фактично, створення агрохолдингів стало наслідком зруйнованої радянської системи сільськогосподарського виробництва, коли були порушені всі зв’язки між різними ланками виробництва та постачання продуктів чи товарів до споживача.

Головна задача функціонування агрохолдингу – створення робочих місць на селі, розвиток інфраструктури села тощо. Але, як показує практика, позитивних зрушень в місцевості, де веде свою діяльність агрохолдинг, особливо не помітно, адже місцеві бюджети агрохолдинги не наповнюють, сплачуючи податки за місцем реєстрації (переважно це м.Київ). Крім того, державні пільги щодо оподаткування, спрощена система оподаткування, повернення податків навіть з експортних продаж призвели до збагачення агрохолдингів, а не села, як це планувалося.

Агрохолдинги та власники паїв

Агрохолдинги у своїй більшості виступають орендарями земельних паїв, яких отримали більше шести мільйонів українців, після впровадження реформи по ліквідації колгоспів у 1999-2000 роках. Розміри пайових наділів різні – від 0,2 га до 9 га, залежно від регіону України. На сьогоднішній день є близько 400 тис. га невитребуваних паїв, власники котрих не оформили свої права на землю, тому, за новим законом, опублікованим у 2019 році, ті, хто не оформить свій пай до 2025 р., вважатимуться такими, що відмовилися від земельної ділянки.

Орендуючи землю у власників паїв, агрохолдинги сплачували мінімальну оренду, будучи, фактично, монополістами в більшості регіонів України та знаючи, що ніхто, крім них, паями не зацікавиться. Найбільшою проблемою між власниками паїв та агрохолднгами стала навіть не ціна оренди, а глобальне виснаження землі, недотримання сівозміни, використання паїв для вирощування соняшника та ріпака декілька сезонів поспіль, а потім просто зміна посівних площ на інші. Крім того, земля, яка має великий відсоток виснаження,стає ще дешевшою в оренді, що дає змогу агрохолдингу залишити її та використовувати за зниженою орендною ціною.

Така ситуація склалась через відсутність міцного класу середніх та малих фермерських господарств, які б могли також, як і агрохолдинги, користуватися підтримкою держави. Власники земельних паїв сьогодні повністю залежать від великих підприємств, які диктують свої ціни на оренду.

Можливі шляхи вирішення проблеми

Для створення прошарку середнього класу фермерів, які б могли конкурувати з агрохолдингами, необхідно:

• ввести «соціальний податок» для агрохолдингів, який буде підтримувати бюджети сільських громад;
• ввести надійну підтримку держави фермерських господарств в питанні збуту чи реалізації вирощеної продукції, що буде сприяти розвитку села;
• зменшити вимоги до експортних продаж (на сьогодні аграрії, які обробляють невеликі ділянки землі, не можуть реалізувати, наприклад, те ж саме зерно за ринковою ціною);
• перевести агрохолдинги на загальну систему оподаткування;
• залишити спрощену систему оподаткування та державну підтримку тим агрохолдингам, які займаються тваринництвом, овочівництвом, виноградарством, садівництвом, адже ці підприємства створюють велику кількість робочих місць в селах;
• не допускати монополізації агрохолдингів;
• забезпечити доступ до дешевих кредитів для фермерів;
• переглянути умови змін до Податкового кодексу, в яких йдеться про нарахування податку усім власникам земельних наділів площею більше 0,5 га, щоб це не призвело до масового продажу землі, що позначиться на обсягах продукції, яка вирощується в Україні, адже агрохолдинги, в переважній більшості, орієнтуються на експорт.

Агрохолдинги та зняття мораторію на продаж землі

З 1 липня 2020 року скасовано мораторій на продаж землі і в засобах масової інформації з׳явилися діаметрально протилежні висловлювання, прогнози щодо подальшої долі українських аграріїв. Найбільше побоювання противників реформи – агрохолдинги викуплять всю землю в Україні, а, якщо не всю, то прийдуть іноземні виробники і викуплять те, що залишилося.

Позитивні прогнози, з приводу зняття мораторію, спиралися на попередні опитування власників паїв, з яких видно, що продавати землю збирається не більше 10% власників, інші хочуть здавати її в оренду або обробляти самостійно.

Щодо вартості оренди землі, - після скасування мораторію, - вона може бути в рази вища, ніж та, яку звикли диктувати, на своїх умовах, агрохолдинги. Тому зняття мораторію не в їх інтересах, адже скупити весь земельний банк, який вони сьогодні обробляють, практично, неможливо. Тому, скоріш за все, якщо буде ефективно працювати Антимонопольний комітет, а дрібні та середні сільгоспвиробники отримають доступ до дешевих кредитів та будуть забезпечені ринками збуту продукції, агрохолдинги зменшать обсяги орендованих земель та втратять більшу частину прибутків.